Часто можна почути побутову думку, що крапельницю або інші ін'єкції можна проводити в домашніх умовах. Та це можливо. Однак у разі непередбачених ускладнень навіть кваліфікованій медичній сестрі з досвідом роботи доведеться викликати лікаря.

Медичний кабінет «Мій лікар» рекомендує не ризикувати своїм здоров'ям та проводити всі процедури (внутрішньом'язові ін'єкції, внутрішньовенні ін'єкції, внутрішньовенні вливання) у наших умовах.

Які ін'єкції можуть бути призначені лікарем?

Укол може бути:

• підшкірний;
• внутрішньовенний;
• внутрішньом'язовий.

Внутрішньом'язовий укол зазвичай робиться: у сідничні м'язи; у м'язи передньої поверхні стегна або в дельтоподібний м'яз («у плече»).

Внутрішньом'язовий укол діють таким чином:

• ліки всмоктується в м'язову розгалужену мережу кровоносних;
• потрапляє у кровоносне русло;
• кілька годин підтримується однакова концентрація ліків у крові.

Внутрішньом'язовий укол робиться таким чином:

1. Насамперед, медична сестра обробить руки та підготує все необхідне для постановки уколу (розкриє ампулу, розведе за інструкцією препарат, набере необхідну дозу в шприц).
2. Місце ін'єкції обробляється антисептиком.
3. Різким рухом (для зменшення болю) робиться вкол голки (голка проходить крізь жирову клітковину і потрапляє у м'яз).
4. Перевіряється місце знаходження голки за допомогою відтягування поршня шприца «на себе» (якщо в шприц надходить кров, змінюється напрямок голки в м'язі, не виймаючи голку з жирової клітковини).
5. Повільно вводиться розчин лікарського засобу.
6. Після уколу швидким рухом витягується голка, місце проколу обробляється антисептиком.

Увага! Внутрішньом'язові ін'єкції має проводити кваліфікована медична сестра, оскільки можливі ускладнення:

• емболія (якщо вводяться суспензії або масляні розчини, і голка потрапила в кровоносну судину);
• інфільтрати (болючі ущільнення в м'язовій тканині там, де було зроблено укол);
• абсцес (попадання інфекції в місце уколу та розвиток гнійника; усувається за допомогою хірургічного втручання та прийому антибіотиків).

Внутрішньовенний укол робиться таким чином:

1. Насамперед, медична сестра обробить руки та підготує все необхідне для постановки уколу (розкриє ампулу, розведе за інструкцією препарат, набере необхідну дозу в шприц).
2. Накладається джгут на 10-15 сантиметрів вище за зону пункції вени.
3. Пацієнт кілька разів стискає та розтискає кулак (кров нагнітається у вену).
4. Вибирається вена для проколу, і це місце обробляється антисептиком.
5. Проводиться прокол та введення голки у вену.
6. Відтягується поршень шприца, набираючи невелику кількість крові у шприц із ліками (це означає, що голка потрапила у вену).
7. Після цього джгут послаблюється.
8. Вводяться ліки.
9. До місця стояння голки прикладається серветка з антисептиком і видаляється голка.
10. Після уколу пацієнту необхідно зігнути руку в лікті та тримати її у такому положенні 5 хвилин.

Увага! Внутрішньовенні уколи (ін'єкції) має проводити кваліфікована медична сестра, оскільки можливі ускладнення:

• гематома, яку викликає ламкість вен;
• травма судини або потрапляння інфузійного розчину до підшкірної клітковини через неграмотну фіксацію голки у вені або наскрізного проколу вени;
• пошкодження нервових стволів;
• повітряна емболія.

Важливо пам'ятати про ймовірність виникнення алергії на ліки, прояв анафілактичного шоку, який потребує миттєвого лікування!

Дізнатися більше про послуги денного стаціонару можна за телефоном:

+380 639325051